неділя, 13 вересня 2020 р.

 День міста Луцька!

З нагоди відзначення Дня міста Луцька бібліотека –філія Прилуцьке провела для читачів своєї книгозбірні краєзнавчу годину « Відкрий для себе місто Луцьк». А також відвідувачі ознайомилися з книжковою виставкою « Екскурсія в Луцький замок». Окрасою Луцька є середньовічний замок на пагорбі біля річки Стиру. Замок Любарта не тільки пам ‘ятка архітектури, а й цікавий поетичний образ створений письменниками.









неділя, 31 травня 2020 р.

День захисту дітей - історія, традиції та значення свята


Міжнародний день захисту дітей відзначається щорічно 1 червня

Щорічно 1 червня в Україні та ще в понад 60 країнах відзначають Міжнародний день захисту дітей. У багатьох це свято асоціюється з початком літніх канікул, морозивом і веселощами, однак ця дата має не тільки розважальний підтекст.

Історія свята

День захисту дітей бере свій початок з 1 червня 1925 року. Саме цього дня відбулося дві події, які і стали визначальними при виборі дати свята: в Женеві відбулася перша міжнародна конференція, під час якої обговорювалися проблеми дітей, а генконсул Китаю в Сан-Франциско зібрав у місті групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у Цзе - свято, яке символізує початок літа.
Офіційно Міжнародний день захисту дітей засновано в 1949 році. Саме тоді у Парижі відбулася спеціальна сесія Міжнародної демократичної федерації жінок, на якій і було ухвалено рішення заснувати міжнародний День захисту дітей. Це було зумовлено тим, що після Другої світової війни багато неповнолітніх по всьому світу залишилися сиротами, без даху над головою, їжі і з різними захворюваннями.
Відзначати свято почали з 1950 року, тоді урочисті заходи відбулися в 51 країні. А вже в 1989 році ООН представила Конвенцію з прав дитини.

Символіка свята


Як відзначають День захисту дітей

У день захисту дітей у багатьох країнах відбуваються мітинги, автопробіги і молебні проти абортів. 1 червня також масово збирають гроші на лікування онкохворих дітей. Цього дня світова спільнота закликає зупинити домашнє насильство, проводить освітні кампанії для дітей з інформацією про те, куди вони можуть звернутися у разі утиску їхніх прав. 
Але попри всю серйозність цієї дати, свято не обходиться і без розважальної складової.
В Україні цього дня відбуваються різноманітні заходи та благодійні акції, концерти, змагання, конкурси, лекції, виставки, демонстрація фільмів, виступи артистів та аніматорів.



середа, 13 травня 2020 р.

Корифей української прози - Панас Мирний 





📘13 травня 1849 року–в Миргороді на Полтавщині народився Панас Мирний (Панас Якович Рудченко), письменник, драматург, громадський діяч, творець новаторських соціальних романів і повістей із життя народу.
📖Через цензурне переслідування українського слова в Російській імперії (посилене Емським указом 1876-го), у Наддніпрянській Україні твори Панаса Мирного почали друкувати лише з середини 1880-х. Водночас природна скромність і потреба конспірації зробили особу письменника таємницею як для влади, так і для читачів.
📜Мирний був засновником часопису "Рідний край", підтримував творчі стосунки з М. Драгомановим, М. Старицьким, М.Л. Кропивницьким, М. Заньковецькою, М.В. Лисенком, Оленою Пчілкою, П. Житецьким, С. Русовою, М. Коцюбинським, О. Терлецьким, С.О. Єфремовим та іншими громадсько-культурними діячами.
📑Літературна діяльність Мирного жорстоко переслідувалася царською цензурою.
🇺🇦Панас Мирний був свідком національної революції й постання УНР, уже не мирного, а збройного протистояння.
🕯️Поховано письменника в Полтаві. Тут 1940 в будинку, де проживав Мирний, створено меморіальний музей, а 1951 споруджено пам'ятник.

вівторок, 12 травня 2020 р.

Читання книг допоможе вам виробити 7 корисних звичок

Книги — найбільш недооцінена технологія в світі, але якщо ви навчитесь правильно оцінювати, вибирати та купувати літературу, читання допоможе вам виробити безцінні звички.
Читання книг допоможе вам виробити 7 корисних звичокУ кожного з нас лише одне життя, але книги дозволяють пізнати мудрість тисяч людей. Коли автори пишуть, переписують і редагують, вони перетворюють власні думки на найкращу версію себе. Читаючи, ви нібито проводите час із розумною людиною в медитативному стані.
Як і будь-яка інша технологія, книги, що їх читатимете без цілі, не дадуть нічого. Однак якщо навчитися правильно оцінювати, вибирати й купувати літературу, читання здатне розвинути безцінні звички.

1. Ви порозумнішаєте без усіляких чарівних пігулок

Книги — найкраща заміна ноотропам — лікам, що стимулюють розумову діяльність, покращують пам’ять і підвищують здатність до навчання. Якщо ноотропи з часом перестають мати хоча б якийсь ефект, читання постійно покращуватиме ваш розум. Окрім цього, побічні ефекти читання давним-давно відомі, чого не скажеш про пігулки. 
Читайте по 500 сторінок кожен день. Так формується знання. Воно накопичується, як складні відсотки. На це здатна будь-яка людина, але, запевняю вас, далеко не всі будуть це робити
 Воррен Баффетт

2. Ви постійно оновлюватимете власні знання

Більшість книг були написані тоді, коли автори перебували у стані потоку. Письменники передають свою мудрість майже без домішку власних его. Як тільки читач, який шукає мудрості, вловлює ці слова і входить у власний стан потоку, відбувається магія.
Читаючи протягом достатнього проміжку часу, ви відчуєте, немов розум модернізувався. Після такого оновлення проявити себе у розмові, формулювати власні думки в письмовому вигляді буде значно простіше. 

3. Ви навчитеся бути наодинці

Американський філософ Єрік Хоффнер якось сказав: "Наодинці з собою ми в поганій компанії".  Однак це можна виправити, хоча й доведеться добряче попрацювати. 
Читаючи книги, роблячи паузи для роздумів і постійно покращуючи себе, ми здатні розвинути звичку спокійно сидіти в кімнаті наодинці. Так можна побороти одну з найголовніших проблем людства, про яку говорив французький математик Блез Паскаль: "Усе нещастя людей від того, що вони не здатні спокійно сидіти у своїй кімнаті".

4. Ви звикнете безпосередньо переймати досвід

Жага до мудрості — єдине бажання, яке можна легко задовільнити без ризику надто захопитися. Прочитавши достатньо, ми заряджаємося хорошими ідеями і хоробрістю, тому стаємо готові досліджувати світ.
Підживлені чиєюсь мудрістю, ми радо відправляємося в подорож разом із героями книги. Це означає, що ми гарантовано отримуємо безпосередній досвід у реальному світі. 

5. Ви навчитеся концентруватись

Що більше ми читаємо й проводимо часу разом із книгами, то більше фокусуємось на практикуванні концентрації уваги і медитації. Завдяки читанню ми стаємо спокійнішими та більш терплячими, вчимося зосереджуватися на одній-єдиній речі протягом довгого періоду часу. 

6. Ви зрозумієте переваги стратегічної ізоляції

Нам необхідне відчуження, щоб не втратити глузд у цій культурі
 Теренс Кемп Маккенна
Читання — одна з найновіших і прийнятних для суспільства причин побути наодинці. Якщо хочете, щоб оточення вас поважало, немає кращого варіанту стратегічної ізоляції, аніж книги. Вони рятують від натовпу. 

7. Ви звикнете говорити правду

Я спокійний, звісно, що своє письменницьке завдання я виконаю за будь-яких обставин, а з могили — ще успішніше та незаперченіше, аніж живим. Нікому не загородити шлях правди, і за рух її я готовий прийняти навіть смерть. Однак, можливо, багато уроків нарешті навчать нас не зупиняти перо письменника за життя? Це ще жодного разу не прикрасило нашої історії.
 Олександр Солженіцин, письменник
Є багато людей, які ненавидять думати. Коли вони чують щось розумне, реагують немов звірі. Багато хто терпіти не може, коли інші намагаються докопатися до правди і зрозуміти, як влаштований наш світ. А найважливіші таємниці, як зазначив американський філософ Лео Штраус, найчастіше приховані саме у книгах.
Більшість творчих людей знають це і переконані, що єдиний спосіб донести істину — зробити це у книзі чи притчі. Упродовж усієї історії ті, хто змушували інших мислити, зазвичай були цапами-відбувайлами чи навіть втіленням пекла. Книги дають можливість усе це пережити і, незважаючи ні на що, поширювати власні ідеї.

четвер, 7 травня 2020 р.

Що означає червоний мак і чому саме він став символом жертв війни в Україні

Червоний мак, як символ
Червоний мак  — символ пам’яті жертв Першої світової війни, а згодом — жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.
Червоний мак вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році.
Дизайн українського червоного маку розроблено за сприяння Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін.
Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого — кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою зазвичай розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни (1939 та1945) та гасло «Ніколи знову».
У березні 2015 року указом Президента України запроваджено День пам’яті та примирення, який відзначається 8 травня. Цей день, а також 9 травня 2015 року, коли відзначатиметься 70-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, квітка червоного «маку пам’яті» використовуватиметься з гаслом «Пам’ятаємо, перемагаємо».
Червоні маки, роки 1945-2015 та гасло «Пам’ятаємо, перемагаємо» розміщені також на аверсі ювілейної медалі «70 років Перемоги над нацизмом», заснованої Президентом України 29 квітня 2015 року.
Використання квітки маку як символу пам’яті у світі інспіроване віршем канадського військового лікаря Джона Мак-Крея «У полі Фландрії» (1915), що починається словами: «У полі Фландрії поміж хрестами / Гойдає вітер мак рядами, / Щоб знали місце, де ми є…» (англ. “In Flanders fields the poppies blow / Between the crosses, row on row / That mark our place …”.
Був уперше використаний Американським легіоном для вшанування пам’яті американських солдатів, що полягли під час Першої світової війни. Символ поширений у Західній Європі (особливо у Великій Британії), Північній Америці та Австралії.
Ідея використовувати червоний мак як символ пам’яті належить Моїні Майкл, викладачці Університету Джорджії, Сполучені Штати. У листопаді 1918 року під враженням від поеми Маккрея вона написала власний вірш «Ми збережемо Віру» (англ. “We Shall Keep the Faith”), де заприсяглася завжди носити червоний мак у пам’ять за загиблими.
Після 1918 року Моїна Майкл займалася фінансовою підтримкою недієздатних ветеранів війни. Для того, щоб зібрати необхідні кошти, Майкл запропонувала продавати штучні маки із шовку.
Червоний мак в моді та міфології
Сукні та вишиванки з маками сьогодні дуже популярні серед жінок. Деякі навідріз відмовляються носити одяг з геометричним орнаментом, віддаючи перевагу виключно вишивці гладдю, у тому числі і макам. А чи замислювалися ви коли-небудь, що символізують ці квіти? Адже наші предки ніколи нічого не вишивали на одязі просто так.
Кожен орнамент або квітка мали глибоке символічне значення. Сьогодні поговоримо про червоні маки, що прикрашають дитячі та жіночі вишиванки.
Перш ніж перейти до символічного значенню маків в Україні, давайте поговоримо про те, що означала ця квітка в різний час у різних народів світу.
Стародавній Єгипет
Макову квітку єгиптяни сприймали як символ жіночої молодості та краси. Столиця Верхнього Єгипту – Фіви – була щільно засіяна маковими полями. Цю квітку також використовували в медицині: настойку з квітів давали пити хворим, щоб зняти запалення, і дітям, щоб ті перестали плакати. У гробниці фараонів обов’язково клали величезні оберемки свіжозірваних маків – єгиптяни вірили, що в потойбічному світі воскреслий отримає вічну молодість і красу.
Античність
У Стародавній Греції та Римі було дуже багато міфів, пов’язаних з маками. Найромантичнішим з усіх є міф про те, що римська богиня любові Венера, дізнавшись про смерть свого коханого Адоніса, проплакала кілька днів і ночей поспіль. Кожна її сльозинка, що падала на землю, розцвітала у вигляді макової квітки. Саме з тих пір макові листочки опадають так само легко, як і жіночі сльози.
Греки ототожнювали маки з богом сну Гіпносом. Його уявляли молодим юнаком з маковим вінком на голові, який літає по всьому світу і розливає на землю снодійне зілля. Стародавні греки, на відміну від єгиптян, вже знали про наркотичну дію макових зерен.
Мак вважався символом родючості. До статуї богині Гери молодята приносили макові головки, просячи таким чином поповнення в сімействі. Давньогрецький поет Гомер вперше порівняв цвітіння маків із загиблими на полі воїнами.
Схід
Буддисти вважали, що макова голівка розцвіла після того, як торкнулися землі вії пророка Будди, який засинає. У Персії ця квітка вважався символом радості і любові, а польовий мак – пристрасного бажання, інтимному зв’язку і плотських утіх. Китайці ототожнювали мак з успіхом, відпочинком, усамітненістю.
Пізніше ці квіти стали символом продажних жінок і публічних будинків. На початку 2000-х років одному з українських танцювальних колективів, що виступали у Китаї з гастролями, довелося змінити назву з “Червоний мак” на “Червона квітка”, щоб уникнути двозначності. А після двох “опіумних війн” у Країні Вранішнього Сонця мак і зовсім став асоціюватися зі злом, агресією і смертю.
Середньовіччя
Християни проголосили мак символом наближення Страшного Суду і нагадуванням про страждання Ісуса Христа. У Свято Сходження Святого Духа церкви прикрашалися маковими квітами. Лікар і ботанік Якоб Теодорус в 16 столітті опублікував трактат “Сік макового насіння”, в якому попереджав про небезпеку вживання макових зерен.
Новий час
Після Першої світової війни маки стали символічно вважати кров’ю солдатів, загиблих на полі бою. Після поховання убитих у Фландрії, кілька років пустинні поля зацвіли сотнями тисяч червоних маків. Сьогодні в усьому світі мак вважається символом пам’яті про загиблих солдатів у часи Першої та Другої світової війни.
Символіка маків в Україні
У наших предків було дві улюблені рослини – калина і мак. Українці пов’язували значення маку з молодістю і красою. Якщо квіти калини вишивали на сорочках для старших жінок, то маками прикрашали вишиванки незаміжніх дівчат. Мак також вважався символом роду, так як в його голівці поміщається сімсот, сімсот дві або сімсот три зернини. Саме завдяки ідеї родючості мак часто використовували як обрядовий атрибут в сімейних і календарних святах.
Вишивальниці особливо любили зображувати макові квіти на жіночих сорочках. Їх також часто поєднували з іншими популярними в Україні квітками – волошками. Червоні маки на білому або чорному полотні виглядають дуже яскраво, святково, жіночно і нарядно, тому не дарма сьогодні дівчата прагнуть купити вишиванку з маками.
Червоний мак в українській міфології
Мак червоний означає красу, молодість та їхню скороминущість. У стародавніх колядках співається:
Ой на всім небі Сонце сияє,
А в цего ґазди мак процвітає.
А в перед хати є кірниченька,
Ой кірниченька ще й мурована,
Ой сріблом, золотом вна гартована.
Коло кернички є дві дівочки,
Одна дівочка — Богородиця,
Друга дівочка — Пречиста Діва…
Вінок із червоних маків — символ дівочої чистоти, його порівнюють з білим світом:
Ой мій світку, білий світку, як маковий квітку,
Нащо тебе зав’язали в білую намітку.
У фольклорних пісенних текстах мак: молода розсипає його з рукава, коли їде до вінця; сіє-посіває чорний мак, щоб родив червоний. Макові квіти, як і калинові, символізують здоров’я, радість, дівочу красу і чистоту, а водночас — сну і смерті. Квіти маку вплітали у косу, щоб голова не боліла і щоб волосся було пишним. Віддавна люди вірили, що мак захищає від усілякого зла. Освяченим маком на Маковія (14 серпня) осівали людей і худобу.
— Зеленая маківонько, где будеш приставала?
— При дорозі в городеньку, при буйненькім вітроньку. При буйненькім вітроньку і при ясненькім соненьку.
З квітучим маком порівнюють і юнака-молодця. Незрілий мак дурманить голову, а тому став натяком на глупоту: «Їж, дурню, бо це з маком». Мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. «Як мак незчисленний — так рої бджіл вкриватимуть усі дерева», — кажуть, коли подають страви з маком.

середа, 29 квітня 2020 р.


15 творів української класичної літератури, які варто читати і перечитувати

·          


Є художня література, в якій викладена надзвичайно цікава історія. І написала ця історія правильно, послідовно, жваво, що не хочеться відриватися до останньої сторінки. Але, ось ти закриваєш книжку, насолоджуєшся враженнями, і, більше ніколи до неї не повертаєшся. Наша добірка про книжки іншого виду. Ті, які можна перечитати вп’яте, але однаково знайти в них для себе щось нове. Вловити потрібний настрій, наново переосмислити героїв, нагадати собі про вічні речі, які губляться за турботами. Саме такі книжки проходять з читачами крізь роки змін та стають класикою. Ми зібрали 15 прикладів з української літератури, яку треба не просто читати, а перечитувати:
1. Михайло Коцюбинський, «Intermezzo» та «Цвіт яблуні»
У Коцюбинського багато творів, які варто перечитувати. Але, ми вибрали два короткі, насичені, не схожі ні на що інше тексти. Перший розповідає про маленьку людину у великому світі. Її боротьбу з втомою, з містом, з людьми. Її бажання сховатися та перепочити. Коли відчуваєте, що стрімке життя починає стискати горло — твір «Intermezzo» стає знову актуальним.
«Цвіт яблуні» зовсім про інше. Про те, як найважчі моменти життя і моменти щастя можуть переплітатися та приходити до людини одночасно. Піднесення та пригнічення поєднуються в головному герої, такому ж непростому чоловікові, як сам автор твору.
2. Валер’ян Підмогильний, «Місто»
Потік сільської молоді до великого міста — це не новина й сьогодні. Найбільш амбіційні, цілеспрямовані, талановиті — їдуть до великих міст, щоби досягти свого максимуму та прожити насичене життя. Українські автори любили засуджувати втечу з дому, подаючи нам мораль про неправильність такого вибору. Та Підмогильний розкриває історію селян у місті зовсім з іншого боку. Того, що й досі актуальний для нас.
3. Панас Мирний, «Повія»
Це один із найкращих соціально-психологічних романів нашої літератури XIX століття. Адже, в той час, так глибоко розкрити особистість героїні, що стала повією, мав сміливість не кожен. У ті часи, коли подібна тема викликала в суспільства лише осуд, автор розповів трагічну історію молодої дівчини, яка за долею обставин стала повією.
4. Ольга Кобилянська, «Людина»
Авторка стала першою українською феміністкою, в той час, коли в нас ніхто про той фемінізм ще навіть не знав. У повісті вона зобразила освічену і бідну жінку, яка повинна жити в провінційному містечку. Героїня повісті стикається з реальністю, де всі впевнені, що жінка має бути лише придатком до чоловіка, і аж ніяк не окремою особистістю, а мрії жінки з цими твердженнями не сходяться.
5. Олександр Довженко, «Україна в огні»
У творі зображено наш народ під час другої світової війни. В ньому є герої та зрадники, пристосуванці та окупанти. Все, як в реальній війні, яка вже понад 7 років триває в сучасній Україні. Тож, про цінність подібної літератури марно й нагадувати. Адже, в ньому — українці розкидані ворогом по дві різні сторони барикад. Знайомо?
6. Іван Франко, «Зів’яле листя»
Поетична збірка Франка дає нам змогу поринути в атмосферу любові та дати їй своє власне визначення.
«Розвійтеся з вітром, листочки зівялі,
Розвійтесь як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.»
— Трагічна лірика нерозділеного кохання, це тема, актуальність якої не зникне, поки люди ще здатні відчувати.
7. Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки»
Не тільки про сумне. В українській літературі є й веселі та життєрадісні класичні твори. Цю книжку перекладено двадцятьма мовами та внесено до Особливо Почесного списку Андерсена, як один з найвидатніших творів світової дитячої літератури.
8. Григір Тютюнник, «Три зозулі з поклоном»
Новела Тютюника має епіграф — «Любові всевишній присвячується». Саме він найкраще описує всю ідею твору, який відкриває нам внутрішній світ автора, його бачення та переживання. Короткий твір можна прочитати за 15 хвилин, а запам’ятати — на роки життя.
9. Іван Нечуй-Левицький, «Хмари»
У автора є не один гідний уваги твір, але, ми вибрали саме цей. Роман звертається до теми української інтелігенції під гнітом тоталітарного радянського режиму. Інтелігенції старого зразка, характер якої формувався крізь призму страху, небезпеки, задухи. Проте, на те вона й інтелігенція, щоби мати неабиякий моральний стрижень. Крізь цей роман читач може поринути в атмосферу життя української еліти, у ті часи, коли слово «еліта» мало лише благородний сенс.
10. Василь Стус, «Палімпсест»
Пекуча чесність із самим собою, це характерна риса Василя Стуса, одна із тих, завдяки яким про його особистість досі пам’ятають. Він був не лише поетом, а й громадським діячем, за що поплатився власним життям. А, хіба людина, яка здатна померти за власні ідеали — це не найбільший романтик? І, тільки найбільший романтик може писати щиру та вічну поезію. «Палімпсест» — це найповніша збірка віршів Стуса.
11. Марко Вовчок, «Інститутка»
Соціально-етична повість авторки про ворожнечу між кріпаками та поміщиками. Соціальна несправедливість та нерівність між різними прошарками населення, великий розрив в матеріальному становищі — все це розкривається у творі через призму відносин головної героїні зі своїми кріпачками. Зробити негативного героя головним, але, не виправдовувати його, а висвітлити крізь образи порядних другорядних персонажів — це мистецтво, варте нашої уваги в будь-які часи.
12. Григорій Сковорода, «Сад Божественних пісень»
У своїй поезії автор залишається філософом, тож, його вірші є не просто роздумами чи відчуттями. Крізь поезію, автор пробує вирішити етичні та моральні питання, осягнути світ всередині людини та довкола неї. Головна ідея збірки сьогодні як ніколи актуальна серед молоді. Це ідея щастя через самопізнання. Мовляв, людина мусить розібратися в собі та знайти своє покликання, щоби стати щасливою. Крім такої актуальної теми, цінність збірки в говірці автора, яка є першим літературним прототип сучасної української мови.
13. Микола Вінграновський, «Сто поезій»
Поет із міцним характером, але з тонкою та чуттєвою душею. Вірші автора такі ж як він сам, просякнуті ніжністю, але відданістю. Романтизм, як і все інше в авторі, безмежний та беззаперечний. Якщо хочете натхнення та любовної лірики — то неодмінно знайдете їх у цій збірці.
14. Осип Назарук, «Роксоляна»
Цю історичну повість про Роксолану досі вважають найкращою. А їх було написано чимало, історій, про русинську дівчину, яка потрапила в татарський полон, і змогла не просто вижити, а стати всемогутньою султаншею.
15. Марко Вовчок, «Емансипантка»
Це класичні оповідання та повісті Марко Вовчок, які доводять, що авторка стала засновником української психологічної прози. Можна вкотре перечитувати окремі твори, й дивуватися тому, як вовчок тонко і глибоко передає душевні стани своїх героїв. Вона підмічає всі ті злі речі, які є в кожному з нас, і які можуть пронизати щоденне життя, якщо не замислюватися над ними. Авторка пише про складнощі стосунків між найближчими людьми. Такі складнощі, над якими в сучасному світі не менш важливо замислюватися.


понеділок, 13 квітня 2020 р.

Сергій Дяченко

14 квітня виповнюється 75 років з дня народження Сергія Дяченка письменника-фантаста .До вашої уваги коротенький огляд біографії і творчості письменника.



Дитинство і юність

Сергій Дяченко народився 14 квітня 1945 року у Києві. Батьки письменника — переживший сталінські репресії вчений-мікробіолог Сергій Степанович і дочка священника, вчителька фізики Віра Іванівна — прожили в щасливому шлюбі понад 60 років, виховавши двох прекрасних дітей — Наташу і Сергія.
У дитинстві хлопчик багато хворів і перечитав величезну кількість книг. У вихованні схильного до застуди мрійливого бешкетника допомагала няня Параска. У 7 років в селі Українці переплив Дніпро, а до юнацтва завоював 1-й розряд з плавання. На відміну від сумлінної сестри, яка закінчила школу із золотою медаллю і стала потім видатним вірусологом, Сергій робив домашні завдання на перервах, але вчився прекрасно: виручали ерудиція і пам'ять. В юнацтві почав писати вірші, але пішов шляхом батька і з відзнакою закінчив Київський медичний інститут.
У старших класах, щоб дати відсіч шкільним хуліганам, потай від сім'ї Сергій зайнявся самбо і досяг успіху, отримавши юнацький розряд. Але головним захопленням юнака стало підводне плавання. Він брав участь в підводних наукових експедиціях, пошуку гармат Берінга в районі Командорських островів, в порятунок популяції морських бобрів. В одній з експедицій молодий чоловік отримав баротравму і в результаті операції позбувся барабанної перетинки.
З медичних наук найцікавішими для Сергія виявилися генетика і психіатрія. У 1969 році юнак вступив до аспірантури при Київському інституті молекулярної біології, а за рік до цього перший раз одружився. Обраниця Сергія була красива, але любила не тільки молодого Дяченко, скільки статус його батьків. Навчання чоловік поєднував з роботою лікаря-психіатра.
На початку 70-х років майбутній фантаст написав перший великий твір — детективний роман «Симфонія» і так захопився його створенням, що ледь не був відрахований з аспірантури, але зміг закінчити її та стати науковим співробітником нового Московського інституту генетики. В середині 70-х років перший шлюб Сергія Дяченка розпався, і перспективний завідувач науковою лабораторією став заочно навчатися на сценаристському факультеті ВДІКу.
У 1978-му фільм майбутнього фантаста «Генетика і ми» отримав Гран-прі на Всесоюзному кінофестивалі. Дипломною роботою Сергія став сценарій художнього фільму про Миколу Вавілова. У 1981 році Дяченко остаточно змінив стабільні заробітки вченого на непередбачувані гонорари літератора. До цього часу Сергій одружився вдруге і у нього з’явилось два сини - Сергій та Сашко.

Особисте життя

В 1989-му Сергій Дяченко вдруге розлучився (причиною краху сімейного життя стало втручання тещі, котра через хворобу жила з подружжям) і, залишивши родині квартиру в Москві, повернувся до Києва з улюбленим псом Зоріком. Сценарист, розлучений з синами, страждав від депресії та подумував про самогубство. В цей час він вперше побачив свою майбутню дружину. Марина грала у виставі «Заручники вічності» і здалася Сергію надзвичайно красивою.
Щоб завоювати увагу юної актриси, Дяченко переробив сценарій свого сенсаційного фільму про голодомор «Голод 33», в п'єсу «Гріхопадіння», в якій Ширшовій належало зіграти головну роль. Перше побачення в найпрестижнішому київському ресторані приголомшило Марину, оскільки Сергій надто докладно розповів дівчині про психологічні особливості маніяків, вивчених ним під час роботи психіатром. Майбутні співавтори на 2 роки розлучилися. Марина за цей час знялася в 3 фільмах.
У 1993 році сценарист і актриса зустрілися знову і більше не розлучалися. Після весілля дружина показала коханому свої повісті, і подружжя засіло за написання першого спільного роману «Сторож», який розповідає про чарівника, позбавленого магічної сили.
Потім були «Ритуал», що розповідає про кохання дівчини та дракона-перевертня, і «Шрам», завершення якого влітку 1995 року співпало у чоловіка і дружини Дяченко з народженням дочки Анастасії. Бабуся Віра Іванівна, сестра Сергія і няня Тетяна Чернишова допомагали ростити малечу і поєднувати подружжю Дяченків батьківські обов'язки з творчістю.
Незабаром у літераторів з'явився «третій співавтор» - чорний кіт Дюшес, володар персонального посвідчення з фото про членство в Асоціації письменників України.
Казки, які розповідались подружжям дочці перед сном, лягли в основу збірки «Повітряні рибки» і серію оповідань «Казки для Стаськи». Оповідання про дивовижний сімейно-творчий тандем стало важливою частиною книги Юлії Андрєєвої «Тріумвірат».
В кінці нульових років 21 століття подружжя написало сценарій для фільму «Залюднений острів» режисера Федора Бондарчука і переїхали жити в столицю Росії. Навесні 2012-го вийшов телевізійний серіал «Біла гвардія», у створенні сценарію якого брали участь Марина і Сергій Дяченко.

Книги

Марина і Сергій Дяченко - творці жанру «м-реалізм», назва якого може розшифровуватись «мета-реалізм» або як реалізм «магічний». У романі «Відьмине століття» міфологічні персонажі українського фольклору діють в сучасному європейському місті.
У реалістичній повісті «Зелена карта» розповідається про киян, які виїхали за кордон. У творі «Рубіж», написаному подружжям у співавторстві з письменниками А. Валентиновим і Г. Л. Олді, діють не тільки герої фентезі, а й жителі українського села. З цими ж співавторами Дяченко створили розповіді із серії «Пентакль».
Одним з найбільш знаменитих творів Марини та Сергія є роман «Печера». У ньому співіснують два світи - звичайних людей і мутантів, мешканці кожного з яких одержимі насильством. Автори стверджують, що джерело агресії знаходиться всередині кожної людини, благі наміри та наукові відкриття можуть примножити зло, єдиний захист від якого - любов.

Марина і Сергій Дяченко зараз

З 2013 року подружжя живе в Каліфорнії. Життя на березі океану в оточенні чайок, пеліканів і морських котиків дозволяє Марині та Сергію, що заявляє, що він пішов не від мавпи, а від морського лева, займатися улюбленим дайвінгом.
Функції Чорного Дюшесу, який прожив майже 20 років, зараз виконує його тезка рудого кольору, врятований дочкою подружжя-співавторів з притулку за день до усипляння. Апельсиновий Дюшес любить походжати по клавіатурі, «беручи участь» у створенні нових творів Марини та Сергія Дяченків.

Книжки оцінені користувачами