23січня - 130 років від дня народження ПАВЛА ТИЧИНИ

Народився в с. Піски Чернігівської області в родині дяка. Отримав музичне виховання, грав на флейті, гобої, кларнеті, бандурі, піаніно та ін.

Навчався у Чернігівській духовній семінарії, потім – у Київському комерційному університеті, який не закінчив у зв’язку з революцією.

Працював в хорі (спочатку солістом, а потім – диригентом).

Працював у газеті «Нова рада»(1917), у журналі «Літературний вісник»(1918-1919).

Міністр освіти УРСР (1943–1948). Лауреат Сталінської премії (1941). Голова Верховної Ради (1953-1956). Лауреат Шевченківської премії (1962). Герой Соціалістичної Праці (1967).

Перший вірш «Блакить мою душу обвіяла» у 1907 р.

У 1911 р. після прослухання вірша Тичини «Розкажи, розкажи мені, поле..» Коцюбинський заявив: «Серед нас справжній поет».

Вірші:

1912 р. «Ви знаєте, як липа шелестить»

1914 р. «Арфами, арфами»

1915 р. «О, панно Інно..»

1918 р. «Золотий гомін»

1918 р. «Пам’яті 30»(присвячений бою під Крутами)

1919 р. «Революційний гімн»

1933 р. «Партія веде»

З другої половини 1920-х р. змушений був писати на замовлення партії влади.

Збірки:

1918 р. «Сонячні кларнети»

1920 р. «Плуг»

1920 р. «Замість сонетів і октав»

1921 р. «В космічному оркестрі»

1924 р. «Вітер з України»